Повна відсутність думок. 
Усередині ніби пройшлись брудною шматою. Та й чистили, чистили там, допоки взагалі нічого не лишилося.
Біль став звичним. Смерть приїлася, зрослась з повсякденністю. 
Її вигляд більше не лякає. Не присоромлюють заклики до жорсткої відсічі.
Кожна, впала ракета стає кроком до Звіра, кроком від Бога... 
Я не вірила в Бога... 
Я молюся що він є і він не сліпий... 
Господи, я не молилася тобі за сина свого, я прошу за народ. За мільйони безневинних душ, за мільйони чистих, щирих сердець. 
Зупини цю наволоч. Нехай усі біди впадуть на їх голови, нехай прозріють вони та відчують усю огиду свого становища. Їм не буде прощення у віках.

@темы: Війна