Ледь не кінчила від фоток палаючого Кримського мосту.
О таааак!
О таааак!
Записи с темой: Війна (17)
пятница, 07 октября 2022
Від українських новин боляче і жахливо ...
Від російських -апатія до них і розчарування, чергове .. не люди...масса, яку, куди хочуть, туди і пхають. Аморфна масса, згодна на все. Сліпці, істоти, що звикли до прив'язі і хазяїна...
Вкотре розумію, що взивати до їх людяності безрезультатно. Навіть, якщо по одинці вони ніби не погані, і як пише Тарас Григорович, ніби люди, але насправді скотина ..
Отара, яка піди туди, куди велить погонич ..
Від російських -апатія до них і розчарування, чергове .. не люди...масса, яку, куди хочуть, туди і пхають. Аморфна масса, згодна на все. Сліпці, істоти, що звикли до прив'язі і хазяїна...
Вкотре розумію, що взивати до їх людяності безрезультатно. Навіть, якщо по одинці вони ніби не погані, і як пише Тарас Григорович, ніби люди, але насправді скотина ..
Отара, яка піди туди, куди велить погонич ..
вторник, 30 августа 2022
Вчора молилася і сьогодні молюся, занурившись у роботу. Від новин все боляче і боляче. Змісту з мого боляче? Проводжаючи людину в Бахмут навіть слів зі свого горла не могла видавити, все не те і все недоречно.. нема слів для цих відчуттів
воскресенье, 28 августа 2022
Без величі і імені, по вкладеному свічками шляху,
В останню путь, мій воїне, тебе я проведу.
Байдуже, що думав ти, що мріяв, що любив.
Не байдуже, що вбитий ти, в труні оцій лежиш.
Не байдуже, що я ось тут стою. Що дихаю, що думаю,
Що ще чогось хочу.
Не маю права я, коли ти так лежиш,
Коли кинув в ноги нам, всі мрії ти свої
В останню путь, мій воїне, тебе я проведу.
Байдуже, що думав ти, що мріяв, що любив.
Не байдуже, що вбитий ти, в труні оцій лежиш.
Не байдуже, що я ось тут стою. Що дихаю, що думаю,
Що ще чогось хочу.
Не маю права я, коли ти так лежиш,
Коли кинув в ноги нам, всі мрії ти свої
четверг, 25 августа 2022
Львів 6 тривог... 5 замінувань...
Це ніщо в порівнянні з тим що відбувається в інших містах.
Я радо скинусь Притулі на зірку смерті
Це ніщо в порівнянні з тим що відбувається в інших містах.
Шкода людей, шкода їх життів і майна. Тварюки
Я радо скинусь Притулі на зірку смерті
вторник, 28 июня 2022
Ну ми виходимо під час тривоги з офісу. Толку? Якщо бахне то хіба конструкція витримає? Тут стіни з піноблоку. Їх все одно що нема.
Бетонні монолітні перекриття... Козирне місце біля аеропорту.
Ну ми працюємо далі у звичному режимі. А робота все одно не йде. Думками в Кременчуку і не тільки там
Бетонні монолітні перекриття... Козирне місце біля аеропорту.
Ну ми працюємо далі у звичному режимі. А робота все одно не йде. Думками в Кременчуку і не тільки там
вторник, 17 мая 2022
Це було гучно, дуже. Перші два вибухи почула крізь навушники. Сестра встигла в укриття з дітьми збігти... Вона біля аеропорту, каже, бачила залпи ппо.. Казала літало жах як. Сподіваюсь без жертв ((
четверг, 12 мая 2022
Понівечені тіла більше не дивують. Деформація психіки і пристосування до нової реальності.
Кожен раз, коли знаходжусь в офісі під час тривоги, розумію що є шанс прильоту. ТРЦ, поряд аэропорт.
Головне швидко зібратись, забратись якнайдалі
Кожен раз, коли знаходжусь в офісі під час тривоги, розумію що є шанс прильоту. ТРЦ, поряд аэропорт.
Головне швидко зібратись, забратись якнайдалі
понедельник, 11 апреля 2022
Хімія пішла в хід...
Рашисти...
Їм не потрібен Маріуполь, їм потрібне чистополе та нуль свідків.
І ця наволоч в м'ясо розшибеться, але буде лізти і пхати до останнього. Бо затяті.
Українці затяті а ці почвари затяті тим більш.
Рашисти...
Їм не потрібен Маріуполь, їм потрібне чистополе та нуль свідків.
І ця наволоч в м'ясо розшибеться, але буде лізти і пхати до останнього. Бо затяті.
Українці затяті а ці почвари затяті тим більш.
пятница, 08 апреля 2022
Этонемы накрыли ракетным ударом гражданский вокзал в Коаматорске. Где были тысячи людей...
Этоневы, вынелюди..
Этоневы, вынелюди..
воскресенье, 27 марта 2022
Вдарило недалеко від батьків.
2 ракетних удари...
Переляк прийшов пізніше, після того, як почуда голос кожного.
Коли знлвк огодосили повітряну, навіть не знала за що молитися, щоб збили ті ракети, щоб прилетіли в полігон, щоб не промазали, бо навколо жилий масив
2 ракетних удари...
Переляк прийшов пізніше, після того, як почуда голос кожного.
Коли знлвк огодосили повітряну, навіть не знала за що молитися, щоб збили ті ракети, щоб прилетіли в полігон, щоб не промазали, бо навколо жилий масив
пятница, 25 марта 2022
Три ракеты, их сбили... Я в который раз залезла в подвал, наконец доделала порядок...
понедельник, 21 марта 2022
5 повітряна тривога за день...
Ховаємось
Ховаємось
воскресенье, 20 марта 2022
Слова не варті нічого.
Думки не варті нічого.
Життя людини варте одного патрона.. Міни, гарматного ядра..
Думки не варті нічого.
Життя людини варте одного патрона.. Міни, гарматного ядра..
суббота, 19 марта 2022
Нуль...
Я нуль.
Ревнива почвара, нікому не потрібна.
Зверхня, недолуга, потворна, огидна.
Як сама війна... Я не варта нічого, щоб отримати хоч краплю тієї живильної уваги.
Я спрагла.
З Аньою ми помирилися, але.. Ми більше не спілкуємось. Просто іноді переписка...
Леля, ніби і затягла мене в гру, але варто їй було помиритися зі своєю подругою. Вона почала зникати. Вимушене переселення, статус біженця, складнощі життя в незнайомому мовному середовищі.
Я радо підставляю плече під її скарги, допомагаю, просто слухаю, витягую з неї страх
. Сама ж мовчу про жах, про ракети, гелікоптери, винищувачі, повітряні тривоги... Про те що плачу перед обличчям безжалісної війни.
...
Все раптом стало марним.
Цінності - знехтуваними.
Я нуль.
Ревнива почвара, нікому не потрібна.
Зверхня, недолуга, потворна, огидна.
Як сама війна... Я не варта нічого, щоб отримати хоч краплю тієї живильної уваги.
Я спрагла.
З Аньою ми помирилися, але.. Ми більше не спілкуємось. Просто іноді переписка...
Леля, ніби і затягла мене в гру, але варто їй було помиритися зі своєю подругою. Вона почала зникати. Вимушене переселення, статус біженця, складнощі життя в незнайомому мовному середовищі.
Я радо підставляю плече під її скарги, допомагаю, просто слухаю, витягую з неї страх
. Сама ж мовчу про жах, про ракети, гелікоптери, винищувачі, повітряні тривоги... Про те що плачу перед обличчям безжалісної війни.
...
Все раптом стало марним.
Цінності - знехтуваними.
пятница, 18 марта 2022
Повна відсутність думок.
Усередині ніби пройшлись брудною шматою. Та й чистили, чистили там, допоки взагалі нічого не лишилося.
Біль став звичним. Смерть приїлася, зрослась з повсякденністю.
Її вигляд більше не лякає. Не присоромлюють заклики до жорсткої відсічі.
Кожна, впала ракета стає кроком до Звіра, кроком від Бога...
Я не вірила в Бога...
Я молюся що він є і він не сліпий...
Господи, я не молилася тобі за сина свого, я прошу за народ. За мільйони безневинних душ, за мільйони чистих, щирих сердець.
Зупини цю наволоч. Нехай усі біди впадуть на їх голови, нехай прозріють вони та відчують усю огиду свого становища. Їм не буде прощення у віках.
Усередині ніби пройшлись брудною шматою. Та й чистили, чистили там, допоки взагалі нічого не лишилося.
Біль став звичним. Смерть приїлася, зрослась з повсякденністю.
Її вигляд більше не лякає. Не присоромлюють заклики до жорсткої відсічі.
Кожна, впала ракета стає кроком до Звіра, кроком від Бога...
Я не вірила в Бога...
Я молюся що він є і він не сліпий...
Господи, я не молилася тобі за сина свого, я прошу за народ. За мільйони безневинних душ, за мільйони чистих, щирих сердець.
Зупини цю наволоч. Нехай усі біди впадуть на їх голови, нехай прозріють вони та відчують усю огиду свого становища. Їм не буде прощення у віках.